Иоанн, ученик Иисуса, избранный апостол, любимый ученик Иисуса, даёт наставление церкви ( 1 Ин. 1-2 глава).
Во 2 главе в 20 стихе он употребляет слово «впрочем» и указывает на Духа Святого, который в нас. С 21 по 26 стих он снова наставляет церковь и в 27 стихе пять употребляет слово «впрочем». Если вникнуть в смысл слова «впрочем», то он перечёркивает сказанное выше и делает его второстепенным. И что тогда происходит? Иоанн наставляет церковь, говорит то, что ему открыто, рекомендует жить так, как он считает правильно, но потом употребляет слово «впрочем» и делает то, что он сказал второстепенным, заостряя внимание на чём-то более важном. Давайте более детально разберём 27 стих. Апостол Иоанн опять указывает нам на Иисуса (помазание), который обитает в нас, при этом добавляет, то, что мы не имеем нужды, чтобы кто учил нас(люди). И указывает на главного Учителя – помазание, которое учит нас всему. Подчёркивая, что именно оно истинно и не ложно. Что именно оно является источником откровения для тебя, при этом добавляя, что, то чему оно научило – в том пребывайте, а не в том, что я только что говорил вам в назидание. Служители, в том числе и я, часто тянут, толкают людей на тот уровень откровений или хождения с Богом, где находится сами. Так как очень хочется, чтобы люди возрастали духовно, как грибы после дождя. Но это место в Писании расставляет другие приоритеты и даёт право лично тебе жить так, как научило помазание, которое в тебе. Такую же картину мы видим в послании в Филиппийцам 3 главе. Апостол Павел назидает церковь, говоря «я всё почитаю тщетою ради превосходства в познания Иисуса», пытаясь поставить филиппийцев в то положение, в котором находиться сам. В 15 стихе он обязывает мыслить, как он, при этом обязывая Бога открыть филиппийцам тоже, что открыто ему. Но в 16 стихе на него сходит Дух Святой отрезвляет его и он употребляет тоже слово «впрочем», делая второстепенным сказанное им выше. Какой вывод мы делаем? Если я живу согласно тому, что научило меня помазание или я живу согласно правила того, чего я достиг в познании Иисуса, на мне нет греха. Я в правильном положении перед Богом и т.д. Если сегодня пастырь попытается жить так, как живёт новообращённый – на нём грех, и наоборот, если новообращённый будет пытаться жить духовно, как живёт пастырь – на нём грех, так как каждый должен жить так, как ему открыто. Мы (служители) действительно увлекаемся и пытаемся заставить людей подражать Христу так, как подражаем мы: «подражайте мне, как я Христу». Очень хочется, чтобы вверенные тебе люди скорее взобрались на ту ступень, на которой находится данный служитель, но это неправильно. А что тогда правильно? Каждый должен стремиться к познанию большего. Но жить сейчас должен так, как открыл ему Дух Святой, который живёт в нём. Итак, церковь существует для снаряжения тебя силою откровений Божьих сказанных лично в твоё сердце Богом, но никак не для коллективного (за компанию) исполнения чьих-то откровений. Давайте будем жить согласно того, как открыто, но при этом стремиться к познанию большего. Аминь.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.