Живущий под кровом Всевышнего под сенью Святого покоится…
И молвит он Господу: Ты – моя защита, прибежище, скроюсь я!
На Бога всегда в уповании! От сети ловца – избавление,
От гибельной язвы спасаешься, когда осенит Господь перьями!
Под крыльями Божьими будешь, ты, всегда безопасен, творение!
Ведь щит, ограждение – истина и в ней лишь находишь спасение…
И ужасов не убоишься ты в ночи, и стрелы днём летящей…
И язвы, ходящей во мраке, и в полдень заразы гонящёй…
И подле тебя падут тысяча, и десять, тебя окружая…
Но только к тебе не приблизятся, смотреть будешь, ты, удивляясь…
И видеть возмездье неправедным, ведь, ты, сказал: Он – упование!
Прибежищем Бога избрал своим – с тобой не случится страдания.
Зло, язва к тебе не приблизятся, ведь Бог заповедует Ангелам
Хранить на путях тебя в истине, нести на руках, если камень там…
Ногой, чтоб своей не преткнулся, ты, а коль на змею ядовитую
Наступишь, то льва и дракона, ты, сильней станешь - будут побитыми!
…за то, что Меня возлюбил он, его защищу Я, избавлю!
Познал Моё Имя, не скрыл он, с ним в скорби, его Я прославлю!
Ко Мне воззовёт – Я услышу, приму Я его и возвышу!
И дни долготою насыщу, Спасенье Моё явлю свыше!
Раиса Дорогая,
Липки, Россия
Люблю Господа, стремлюсь к Нему, живу для Него! Имею двух дочек и внука. Музыкант по образованию. Начала писать случайно. Проснувшись ранним утром, мои губы шептали стихи... e-mail автора:rayador@yandex.ru
Прочитано 3342 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
